Відкриття меморіальної дошки

Відкриття меморіальної дошки герою-медику, захиснику Донецького аеропорту Ігорю Зіничу

17 червня 2015 року у Білоцерківському медичному коледжі, з ініціативи педагогічного колективу та працівників навчального закладу, відбулось урочисте зібрання з нагоди відкриття меморіальної дошки Зіничу Ігорю, герою-медику, який загинув 20 січня 2015 року захищаючи український Сталінград – Донецький аеропорт.

У шанобливій урочистій події взяли участь Антонюк М.А., заступник міського голови; Рогов А.В., начальник управління охорони здоров’я Білоцерківської міської ради; Петрик Ю.Ф., начальник управління освіти і науки Білоцерківської міської ради; Ісаєнко Р.М., начальник відділу медичного cтрахування матеріального та кадрового забезпечення; Башей О.О., радник заступника міністра оборони, волонтер екстреної медичної допомоги, учасниця АТО; воїни-побратими учасники АТО; батьки та рідні героя; головні лікарі лікувальних установ міста та представники громадськості.

17 грудня 2014 року у складі 3 батальйону 80-ої окремої аеромобільної бригади Зінич Ігор зайшов на територію Донецького аеропорту як військовий фельдшер. 242 дні оборони Донецького аеропорту – найгероїчніша сторінка в українській історії, адже захищаючи цей клаптик української землі, наші військові проявили неабияку мужність, стійкість і героїзм – не витримав бетон, але люди вистояли. 34 дні із 242-ох надавав медичну допомогу захисникам українського Сталінграду, випускник 2009 року фельдшерського відділення Білоцерківського медичного коледжу, молодший сержант Зінич Ігор.

Його, військового фельдшера бійці вважали там лікарем, називали Доком, а він обрав для себе позивний «Псих», бо навідріз відмовлявся одягати бронежилет і каску. Ігор умудрявся під постійними атаками в крихітній кімнатці творити чудеса і в прямому розумінні слова повертати бійців з того світу. По різним свідченням таких на його рахунку близько сотні. Англійські лікарі, які оперували наших поранених, були вражені тим, як професійно була надана медична допомога в польових умовах простим фельдшером.

Він міг вийти з аеропорту, так, як на той момент вже сам був поранений, але своїх не залишив, а перебинтувавши голову, надалі допомагав хлопцям. Сам Ігор загинув під завалами термінала в останній день оборони від осколкового поранення та переломів. Йому було всього 25 років…

Україна повинна знати своїх героїв, особливо зараз коли пишеться Новітня історія України, час, який породжує нових героїв-патріотів, що готові віддати саме найдорожче – своє життя за свободу і незалежність Батьківщини. Слава героям України, низький уклін і вічна пам'ять!