Зінич Ігор Вікторович «Псих» - Герой України (посмертно)

4 грудня 2015 року з нагоди свята Дня збройних сил України Президент України вручив державні нагороди військовим, які виявили особисту мужність і героїзм, захищаючи суверенітет, незалежність та територіальну цілісність нашої країни. Трьох військових відзначено найвищою нагородою країни – званням Герой України із врученням ордена «Золота Зірка».

Посмертно відзначено санінструктора 80-ї окремої аеромобільної бригади, випускника 2009 року фельдшерського відділення Білоцерківського медичного коледжу Ігоря Зінича, нагороду отримала його мати - Віра Іванівна.

20 січня 2016 року виповниться рік, як внаслідок важких травм, завданих після другого підриву терміналу Донецького аеропорту, загинув легендарний десантний медик, відважний «кіборг», молодший сержант Зінич Ігор Вікторович!

17 грудня 2014 року Ігор зайшов на територію Донецького аеропорту у складі 80-ої окремої аеромобільної десантної бригади. Звичайно мав надію, виконавши свій професійний обов’язок, повернутися додому, де його чекали найрідніші люди, мав надію повернутися живим і здоровим, але не судилося – не повернувся, до останнього рятуючи життя бійцям, залишився там навічно, перетворився на небесного ангела та легенду, став Героєм України, нажаль посмертно.

На той момент, уже руїни Донецького аеропорту та його захисники, яких нарекли «кіборгами», символізували незламність духу, стійкість і героїзм українського воїна. Поширювалася думка, здати аеропорт – здати ворогу Україну. Туди йшли лише добровольці, добровольцем був і Зінич - пішов сам, знаючи, як це небезпечно, розуміючи, що у будь-який момент може загинути, але все рівно пішов і був там до останньої хвилини оборони. Побратими його нарекли «Психом», тому що без каски та бронежилету рятував поранених, так йому було зручніше працювати. Порятовані ним бійці, в один голос твердили, що «Псих» творив дива медицини, витягував із того світу навіть важко поранених бійців, мав талант від Бога. Скільки в ті останні дні оборони ДАПу, пройшло через його вмілі та вправні руки поранених «кіборгів» ніхто точно сказати не зможе - 50-70-120... в останні дні оборони, в ті пекельні дні середини січня там не поранених практично не було, тай самого Ігоря ворожий осколок не оминув, проте він себе 300 тим не вважав, перемотав голову і продовжував працювати. Після першого вибуху 17 січня було особливо тяжко, саме Зінич перший зорієнтувався що робити та взяв на себе ініціативу командувати, він найдовше. Навіть у найтривожніші моменти битви не втрачав оптимізму, як міг підтримував моральний дух бійців.

Своєю самовідданою працею, мужністю, героїзмом, великою самопожертвою заради життя та здоров’я інших Зінич Ігор заслужив звання Героя України, проте присвоєння цього звання очікували майже 9 місяців усі, хто вболівав за долю Героя. Весь цей час, небайдужі до його долі люди, просили Президента України відзначити Героя – парамедик медичної служби Хотабич Ольга Башей «Кроха», якій Ігор Зінич передавав поранених із терміналу, вона одна з перших звернулася до Президента з таким проханням, тому що сама особисто бачила, наскільки героїчним воїном - медиком був Зінич. Були звернення від побратимів Ігоря, депутатів Верховної Ради, зокрема Олени Корчинської, радника Президента України Ольги Богомолець, колективу Білоцерківського медичного коледжу.

14 жовтня 2015 року, з нагоди відзначення Дня захисника України, довгоочікуваний Указ був підписаний!

І ось нарешті 4 грудня 2015 року, під час урочистостей з нагоди Дня Збройних Сил України, Президент України Петро Порошенко вручив орден «Зірка Героя України» мамі Героя - Зінич Вірі Іванівні.

Надзвичайно хвилююча для всіх мить, на яку чекали так довго, вірили що вона наступить, тому що так справедливо, так мало бути, тому що молодший сержант, медик нового терміналу Донецького аеропорту Зінич Ігор дійсно заслужив цю високу відзнаку держави ціною власного життя та власного Подвигу. Ведучий зачитує Указ Президента, на сцену піднімається мама Героя, зала аплодує стоячи 10 хвилин, протягом усього часу поки Віра Іванівна була на сцені! Щира подяка мамі за сина Героя, який СВОЇХ НЕ ПОКИНУВ - поки був потрібний пораненим бійцям і залишався в терміналі не дивлячись на смертельну небезпеку!

Кажуть «Героями не народжуються - героями стають». Ігор Зінич готував себе до мирної праці, а виявилося, що його вміння та навички кваліфікованого медика знадобилися в бойових умовах на найважчій ділянці фронту - новому терміналі Донецького аеропорту, фортеці «кіборгів»!

Ігор не встиг одружитися, створити сім'ю, але дуже мріяв про щасливе життя у колі родини! Він виріс доброю, чуйною, людиною, прагнучи бути корисним людям і у момент смертельної небезпеки не думав про особисте, він думав про тих, кому зараз найбільше потрібен - своїх побратимів, які потребували його допомоги! Не всі повернулися додому, але ті, хто зміг вирватися з того пекла, будуть з вдячністю згадувати свого Лікаря на позивний «Псих» і при першій можливості, при кожній нагоді приносити квіти вдячності на його могилу! Герої не вмирають!!!

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ І СЛАВА ПОЛЕГЛОМУ ГЕРОЮ УКРАЇНИ

ЗІНИЧУ ІГОРЮ ВІКТОРОВИЧУ!

БУДЕМО ПАМ'ЯТАТИ!!!